Rockwell B-1 Lancer

Rockwell B-1 Lancer
B-1B над Тихим океаном
B-1B над Тихим океаном
Тип стратегічний бомбардувальник
Виробник Rockwell International
Перший політ 23 грудня 1974
Початок експлуатації 1 жовтня 1986
Статус експлуатується
Основні експлуатанти ВПС США
Роки виробництва 19731974, 1983 - 1988
Одиниць вироблено B-1A: 4, B-1B: 100.
Вартість одиниці 283.1 мільйонів Доларів США у 1998 (B-1B) [1]
Commons-logo.svg   Зображення у ВікіСховищі

Rockwell [2] B-1 Lancer — американський надзвуковий стратегічний бомбардувальник зі змінною стрілоподібністю крила. Був розроблений у 1960-х рр. для заміни дозвукових Boeing B-52 Stratofortress, але останні використовуються у ВПС Сполучених Штатів і по сьогодні.

Перша його модифікація B-1A була розроблена на початку 1970-х років, але серійно не випускалася. Було побудовано всього чотири B-1A.

Модифікація B-1B, яка стала серійною версією цього літака, використовується у ВПС США по сьогодні.

Історія

Розробка

Міжнародна ситуація на наприкінці 1960-х рр. все ще залишалася досить хиткою, оскільки повним ходом йшла Холодна війна. Зважаючи на закриття програми North American XB-70 Valkyrie, США потрібен був новий стратегічний надзвуковий бомбардувальник, який міг би нести крилаті ракети з ядерною боєголовкою. Крім того вже тоді поставала необхідність заміни парку B-52 Stratofortress, які з розвитком систем ППО ймовірного супротивника здавалися неефективними.

Зважаючи на це, 3 листопада 1969 року ВПС США оголосили конкурс на новий бомбардувальник, розробляти який взялися дві провідні авіабудівні компанії Америки — North American Rockwell, яка зайнялася розробкою планера, та General Electric, на яку було покладено розробку двигунів. Проект майбутнього бомбардувальника отримав назву В-1A.

Проект знаходився під контролем президента США Річарда Ніксона, оскільки останній хотів мати широкий діапазон засобів для можливого удару у відповідь під час ядерної війни з СРСР. В цьому плані Ніксон керувався концепцією гнучкого реагування, яка була запропонована адміністрацією Джона Кеннеді у 1961 році.

Контракт на виробництво та випробування п'яти В-1A, а також 40 двигунів F101 було укладено 5 червня 1970 року. 23 грудня 1974 року з аеродрому у місті Палмдейл, що у штаті Каліфорнія у повітря піднявся перший прототип нового бомбардувальника, на який було встановлено двигуни YF-101. Після проходження серії повітряних випробувань літак було відправлено до резерву.

Четвертий прототип В-1A у 1981 році

Доля наступного представника серії В-1A була подібною — після першого польоту 14 червня 1976 року та серії випробувань його використання було припинено. Під час планових випробувань 5 жовтня 1978 року на ньому було досягнуто швидкості 2,2 М.

Було збудовано ще два дослідних В-1A, випробування яких загалом завершилися успішно. Але після приходу до влади у 1977 році новообраний президент США Джиммі Картер відмовився від серійного виробництва цих бомбардувальників, надавши перевагу використанню крилатих ракет.

Після того майже на чотири роки програма бомбардувальника В-1 була заморожена, але з обранням у 1981 році президентом республіканця Рональда Рейгана ситуація змінилася. Випробування В-1 були поновлені, але В-1A вже не задовольняв вимоги військового відомства США і на його основі почалася розробка нової версії стратегічного бомбардувальника, який отримав назву B-1B.

У жовтні 1981 року президент Рейган заявив про намір замовити 100 нових бомбардувальників B-1B та зробити його в майбутньому основним стратегічним надзвуковим бомбардувальником ВПС США.

Порівняно зі своїм попередником B-1B мав посилену конструкцію корпусу та шасі, що дозволило йому здійснювати зліт та посадку з більшим корисним навантаженням. Регульовані повітрозабірники, які встановлювалися на В-1A, було змінено на простіші нерегульовані. Також зазнала змін конструкція гондол двигунів.

Перший політ B-1B Lancer відбувся 18 жовтня 1984 року, а офіційне прийняття на озброєння у Військово-повітряних силах США — 1 жовтня 1986 року.

Експлуатація

Всього за період серійного виробництва з 1984 по 1988 рр. було збудовано 100 бомбардувальників B-1B Lancer. З початку 1990-х років почалося переобладнання цих літаків з ядерного на звичайне озброєння. На сучасному етапі в модифікації B-1B реалізована концепція низьколетючого літака прориву ППО з можливістю огинання рельєфу місцевості.

Бойове хрещення B-1B відбулося під час операції «Лис пустелі» у грудні 1998 року, коли сили союзників ( США та Великої Британії) нанесли бомбові та ракетні удари по Іраку, метою яких було позбавити останнього можливості створення зброї масового ураження. Тоді B-1B прорвав іракську ППО та знищив бази Республіканської гвардії Іраку. [3]

У 1999 році 6 бомбардувальників B-1B, які базувалися на аеродромі Королівських ВПС Великої Британії Феїрфорд, взяли участь у операції НАТО в Косово. Тоді ці шість літаків разом скинули кількість бомб, яка еквівалентна 20-ом відсоткам всіх боєприпасів, що використовувалися під час цього конфлікту. [3]

За перші 6 місяців операції «Нескорена свобода» у 2001–2002 рр. B-1B скинули 40 % всіх боєприпасів (за вагою) та 70 % керованих боєприпасів JDAM. [3]

В останні роки ці літаки активно залучаються до операцій Іраку та Афганістані.

Сьогодні у ВПС Сполучених штатів налічується 66 літаків такого типу [4].

інші мови
العربية: بي-1 لانسر
беларуская (тарашкевіца)‎: Rockwell B-1
български: B-1
dansk: B-1 Lancer
Deutsch: Rockwell B-1
Ελληνικά: Rockwell B-1 Lancer
فارسی: بی-۱ لنسر
עברית: B-1 לנסר
hrvatski: B-1 Lancer
magyar: B–1 Lancer
Bahasa Indonesia: Rockwell B-1 Lancer
日本語: B-1 (航空機)
한국어: B-1 랜서
Bahasa Melayu: B-1 Lancer
Nederlands: B-1 Lancer
پنجابی: بی-1 لینسر
русский: Rockwell B-1 Lancer
srpskohrvatski / српскохрватски: B-1 Lancer
Simple English: Rockwell B-1 Lancer
slovenčina: Rockwell B-1 Lancer
slovenščina: Rockwell B-1 Lancer
Tiếng Việt: Rockwell B-1 Lancer