Телекомунікаційна мережа

Телекомунікаці́йна мере́жа — комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням [1]

Телекомунікаційні мережі можуть бути класифіковані за рядом визначальних ознак. Найбільш поширені такі види класифікації.

За географічним розташуванням:

  • Локальна мережа (Local Area Network — LAN) — звичайно розташована в межах будинку.
  • Глобальна мережа (Wide Area Network — WAN) — охоплює географічний регіон (країну або континент).
  • Міська мережа (Metropolitain Area Network — MAN) — застосовується для об'єднання мереж в місті в одну велику мережу.
  • Internet — індивідуальні комп'ютери під'єднані до інших мереж у світі через публічну мережу(мережу загального користування).
  • Intranet — індивідуальні комп'ютери під'єднані до інших мереж через приватну мережу.
  • Віртуальна приватна мережа (Virtual Private Network — VPN) — індивідуальні комп'ютери під'єднані до інших мереж через сегмент публічної мережі.

За структурою взаємозв'язків (топологією):

  • Пункт-пункт (фізична або логічна).
  • Кільце (фізичне або логічне).
  • Шина (фізична).
  • Широкомовна (логічна).
  • Сітка (фізична або логічна).
  • Комутована або з габами (фізична або логічна).

За режимом комунікації:

  • режим «пункт-пункт»: кожна пара вузлів має взаємозв'язок; цей зв'язок не використовується іншими вузлами;
  • комутований режим: у мережі «пункт-пункт» необхідна кількість зв'язків зменшена за допомогою комутаторів;
  • багатопунктовий (широкомовний) режим: спільний комунікаційний канал використовується всіма вузлами мережі.

За швидкістю мережі:

  • низькошвидкісна: швидкості від кбіт/с до Мбіт/с.
  • високошвидкісна: швидкості від сотень Мбіт/с до Гбіт/с.


Ві́домча мере́жа зв'язку́ — мережа зв'язку, що експлуатується юридичною або фізичною особою для задоволення власних потреб.

Приклади телекомунікаційних мереж:

Компоненти

Всі телекомунікаційні мережі складаються з п'яти основних компонентів, які присутні в кожному мережевому середовищі, незалежно від типу чи використання. Ці основні компоненти включають в себе:

  • Термінали є вихідними і кінцевими пунктами у будь-якому середовищі телекомунікаційної мережі. Будь-який вхід або вихід пристрою, який використовуються для передачі або прийому даних може бути класифікований як термінал компонента.
  • Телекомунікаційні процесори підтримують передачу і прийом даних між терміналами та комп'ютерами, шляхом надання різних функцій керування та допоміжних функцій (наприклад, перетворення даних з цифрового в аналоговий і навпаки).
  • Телекомунікаційні канали — шлях, по якому дані передаються і приймаються. Телекомунікаційні канали створюються за допомогою різних фізичних носіїв, з яких найпопулярнішими є мідні дроти і коаксіальний кабель ( СКС). Волоконно-оптичні кабелі все частіше використовуються для більш швидкого і надійного зв'язку, як для бізнесу, так і домашніх потреб.
  • В телекомунікаційному середовищі комп'ютери підключені через фізичні носії для виконання своїх завдань зв'язку.
  • Програмне забезпечення керування телекомунікаціями присутнє на всіх комп'ютерах мережі і відповідає за контроль мережевої активності та функціональності.

Спочатку мережі були побудовані без комп'ютерів, але в кінці 20-го століття їх комутаційні центри було комп'ютеризовано або в цілому мережі замінено комп'ютерними.

інші мови