Російська визвольна армія

Російська Визвольна Армія
рос. Русская освободительная армия
Bundesarchiv Bild 183-N0301-503, General Wlassow mit Soldaten der ROA.jpg
Генерал Власов інспектує солдатів РОА
На службі 27 грудня 1942 — 12 травня 1945
Країна СРСР СРСР
Належність Третій Рейх  Третій Рейх (1942 — 1944)
Naval Ensign of Russia.svg КВНР (1944 — 1946)
Війни Друга Світова Війна
Командування
Визначні
командувачі
Андрій Власов, С. К. Буняченко
Знаки розрізнення
Нашивка вояка Російської Визвольної Армії ROA chevron.svg
Прапор КВНР Naval Ensign of Russia.svg

Commons-logo.svg Російська визвольна армія у Вікісховищі
Naval Ensign of Russia.svg Російський колабораціонізм Flag of Russia.svg
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість • Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест «Квітневий вітер» Празьке повстання Репатріація ( Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді • С.Буняченко Г.Звєрєв • М.Шаповалов В. Мальцев • Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін • М.Меандров • В.Штрик-Штрікфельдт • С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус • Російська допоміжна поліція ВПС КОНР • 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія • Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту • Організація «Цепелін» • Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії • Загін Миколи Козина

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Російська національно-трудова партія • Російська фашистська партія Народна соціалістична партія Росії • Національна Організація Російської Молоді • Народно-трудовий союз російських солідаристів • Комітет визволення народів Росії


Росі́йська Ви́звольна А́рмія ( рос. Русская освободительная армия — РОА) — антирадянське військове з'єднання, яке воювало під час Другої світової війни на боці Німеччини та проти Радянського Союзу. РОА була формально збройними силами КОНР (Комітету Визволення Народів Росії) під проводом генерала Власова. Де-юре вважалася німцями однією з союзних армій, хоча фактично була підпорядкована Вермахту. Складалася переважно з добровольців з числа радянських перебіжчиків, військовополонених та колишніх членів емігрантського Білого руху Росії. На початку 1945 р. вона нараховувала близько 200 000 чоловік. За весь період нарукавний знак РОА носили близько 800 000 вояків, хоча не всі вони визнавалися керівництвом РОА. Брала участь у незначних військових діях проти Червоної армії. У травні 1945 1-ша Дивізія РОА підтримала чеське антинімецьке повстання у Чехословаччині та визволила Прагу. Більшість вояків РОА здалися західним союзним військам, були інтерновані і переважно передані СРСР.

Передісторія

Передумови виникнення Власівської армії

На думку низки істориків, основними причинами виникнення антирадянських військових підрозділів та бажанням співпраці з німцями була незадоволеність значної частини населення радянською владою. Це незадоволення було викликано передусім відсутністю політичних свобод та прав, політикою колективізації, терору та репресій проти різних прошарків населення. До виникнення різних російських антирадянських націоналістичних рухів долучилися також протиріччя з часів Жовтневого перевороту, коли низка монархічних організацій і Білого руху вбачали в початку військових дій проти СРСР можливість реваншу за поразку в Громадянській війні.

Тільки на кінець 1941 р. через невдачі Червоної Армії на першому етапі війни, близько 3 мільйонів радянських військовослужбовців потрапили в полон, а усього за роки війни в німецькому полоні опинилося 5,24 мільйонів військовослужбовців. Серед них велику кількість складали перебіжчики — ті хто свідомо перейшов на бік німецької армії. В порівнянні з іншими країнами антигітлерівської коаліції кількість радянських перебіжчиків була надзвичайно високою, навіть на пізніших етапах війни: наприклад з узятих в полон в грудні 1944 — березні 1945 року 27,629 червоноармійців не менш як 1,710 були перебіжчиками, тоді як з 28,050 американських, англійських і французьких солдатів за цей період лише 5 [1].

Така велика кількість полонених, а також бажаючих воювати проти Радянського Союзу була зумовлена також відношенням сталінської системи до військовополонених. Ідеологія сталінського режиму не передбачала і не пробачала червоноармійцям полону. За ідеологічними нормами кожний червоноармієць мусив надати перевагу «героїчній смерті», аніж потрапити в полон. З цієї причини Радянський Союз ще в 1929 р. відмовився ратифікувати Женевську конвенцію. А полонені ще з часів Радянсько-Фінської війни дорівнювалися до зрадників і підлягали репресіям. Існують свідчення того, що Радянський Союз не тільки не підтримував власних громадян в полоні, але радянська авіація часто навіть бомбила табори військовополонених [1]. Крім того, з вже звичною сталінською системою репресій, існувала певна кількість тих, хто хотів помститися Радянській владі за репресії, до того ж сам факт полону міг теж бути підставою для переслідування родичів полонених і це теж призводило до бажання помститися режимові. Все це призводило до того, що для значної кількості червоноармійців вже навчених досвіду радянського режиму повернення назад вже не було — збройна боротьба проти Сталіна вважалася кращою ніж невизначеність німецького полону.

Російські загони в складі Вермахту

З самого початку війни в лавах німецької армії вже служило сотні тисяч радянських громадян. Переважна більшість з них т. зв. хіві (від нім. Hilfswillige) виконували допоміжні функції в німецьких частинах — працювали шоферами, конюхами, саперами тощо. В бойових частинах хіві займалися підвезенням боєзапасів, зв'язком, евакуацією поранених. Пізніше хіві переводилися в склад охоронних команд та антипартизанських загонів, отримували зброю і воювали разом з німецькими частинами. В німецькій авіації існували не тільки численний технічний та обслуговуючий персонал з перебіжчиків, але й льотчики. Таким чином за станом на лютий 1945 р. загальна кількість радянських добровольців становила близько 600,000 чоловік [2].

Хіві в складі регулярних німецьких частин існували окремі національні загони, в тому числі і росіян. Наприклад, дуже активно ставали на службу німецькій армії загони російських козаків. Вже в 1942 р. їх кількість нараховувала десятки тисяч. З відходом німецької армії в 1943 р. починається організація «Козачого Стану». З ініціативи колишніх білогвардійських офіцерів та козаків було організовано декілька козачих дивізій, які воювали на боці Німеччини проти партизан в Югославії.

В окремих регіонах з дозволу німецької армії були організовані окремі державні об'єднання, такі як Локотська республіка. Ця самопроголошена республіка з 8 районів Орловської та Курської області мала свої власні збройні сили (ополчення РОНА). Користуючись підтримкою місцевого населення РОНА ліквідувала всі радянські партизанські загони в регіоні і надавала допомогу регулярним частинам німецької армії в боротьбі з партизанами.

Дуже активну участь у військових діях на боці Німеччини брали колишні офіцери Білого руху, які опинилися на еміграції. Серед них велика кількість були т. зв. фольксдойче — російські німці, які дуже часто призначалися на керівні посади в російських національних з'єднаннях. Крім того, в деяких регіонах концентрація білогвардійської еміграції була настільки високою, що вони створювали окремі військові з'єднання також. Наприклад на теренах Югославії виник Російський охоронний корпус, ціллю якого була боротьба з комуністичним підпіллям в Югославії.

Ідеологічне підґрунтя РОА

Агітаційний плакат КОНР

З самого початку війни в лавах Вермахту служила велика кількість радянських і російських військовослужбовців, які здебільшого дотримувалися різних цілей і ідеологій — від монархізму деяких колишніх білогвардійців, незалежності козаків в межах обіцяної Казакії до простого неприйняття сталінського режиму і бажання помститися за кривди колективізації та репресії. Незважаючи на поради спеціалістів по Радянському Союзу і Росії, з початку війни Гітлер під впливом власних расових теорій відмовлявся активно залучати російські емігрантські кола та перебіжчиків до створення російських державних структур, альтернативних сталінським.

В 1942 р. з'явилася т.зв. Смоленська декларація підписана 27 грудня 1942 р. в Берліні, в якій Власов звертався до воїнів Червоної Армії вже від імені Російського Комітета, який начебто розташовувався в окупованому Смоленську. 13 січня 1943 р. Російський Комітет звертався до бійців, командирів Червоної Армії та до усього російського народу та інших народів СРСР з закликом встати на боротьбу з більшовизмом. Конкретні кроки по створенню РОА були здійснені тільки у 1944 році, коли хід війни почав складатися не на користь Німеччини. 16 вересня 1944 р. під час зустрічі Власова з Гіммлером був остаточно узгоджений намір приступити до активного створення окремої російської армії. Наміром Власова було створити до літа 1945 року принаймні 10 піхотних дивізій, один танковий полк, запасні бригади і полки, офіцерську школу, групи підтримки та авіацію [3].

Наступним кроком ідеологічного оформлення РОА став Празький маніфест від 14 листопада 1944 р. та створення Комітету Визволення Народів Росії, який очолив Власов. Цей комітет, в який окрім Власова входили інші видатні діячі білогвардійського емігрантського руху та радянські полонені воєначальники зробив політичну декларацію — ліквідацію сталінізму, відновлення усіх прав громадян, мир з Німеччиною та створення нової політичної системи [4]. Таким чином КОНР позиціонував себе, як антибільшовицький національний рух і проголосив створення національних російських збройних сил для досягнення цієї мети.

інші мови