Родригеський дронт

Родригеський дронт
Час існування: сьогодення
Leguat1891solitaire.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:Голубові (Columbidae)
Підродина:Raphinae
Рід:Pezophaps
Strickland, 1848
Вид:P. solitaria
Біноміальна назва
Pezophaps solitaria
(Gmelin, 1789)
Колишній ареал Pezophaps solitaria
Колишній ареал Pezophaps solitaria
Синоніми
* Didus solitarius Gmelin, 1789
  • Pezophaps solitarius Strickland, 1848
  • Didus nazarenus Abraham Dee Bartlett, 1851
  • Pezophaps minor Strickland, 1852
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище:Pezophaps solitaria
EOL logo.svg EOL:1049953
ITIS logo.svg ITIS:555611
IUCN logo.svg МСОП:22690062
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI:187133
Fossilworks:92333

Родригеський дронт (лат. Pezophaps solitaria) — вимерлий нелітаючий птах родини голубових, ендемік острова Родригес, що знаходиться на схід від Мадагаскару в Індійському океані. Генетично, крім голубів і горлиць, його найближчим родичем також був вимерлий маврикійський дронт (обидва види утворили підродину дронтових). Голуб нікобарський — найближчий сьогоденно існуючий родич родригеського і маврикійського дронта.

Розміром з лебедя, Pezophaps solitaria мав яскраво виражений статевий диморфізм. Самці були набагато більші за самок і досягали до 90 см (35 дюймів) завдовжки і важили 28 кг (62 фунти). Самки ж досягали до 70 см (28 дюймів) завдовжки і важили 17 кілограмів (37 фунтів). Оперення самців було сірим і коричневим, у самок — блідим. Обидві статі мали чорну смужку біля основи злегка гачкуватого дзьоба, а також довгі шию і ноги. І самки, і самці були територіальними птахами з великими кістлявими наростами на крилах, які використовувалися в бою. Pezophaps solitaria відкладав єдине яйце, яке по черзі висиджували обоє батьків. Шлункові камені допомагали птахам перетравити їжу, яка включала в себе фрукти та насіння.

Вперше згадується в 17-му столітті, коли Pezophaps solitaria був докладно описаний натуралістом Франсуа Лега (лідером групи французьких біженців-гугенотів, які були вислані на острів Родригес в 1691—1693). На Pezophaps solitaria полювали люди і інтродуковані тварини, в результаті діяльності яких він вимер наприкінці 1700-х років. Крім записів і малюнків Лега, а також деяких описів сучасників, інформації про птаха не збереглося. Проте в 1789 в печері були знайдені кілька кісток з субфоссильних решток. Згодом було розкопано понад тисячі кісток.

Pezophaps solitaria є єдиним вимерлим птахом, на честь якої астрономи назвали сузір'я. Воно отримало назву Turdus Solitarius, а пізніше — Самотній Дрозд.

Таксономія

Довгий час маврикійського і родригеського дронтів об'єднували в родину дронтових, так як їх спорідненість з іншими голубами довго залишалося невизначеною. Ці два види також поміщали в окремі монотипічні родини, Raphidae і Pezophapidae, відповідно, згідно з припущенням, що кожний з них розвивався самостійно. Останні остеологічні і молекулярні дані привели до прив'язки дронтових до підродини Raphinae, яке є частиною родини голубових.

Порівняльний аналіз гена цитохрома B і рРНК послідовності 12S, взятих зі стегнової кістки родригеського дронта і передплесно маврикійського дронта, підтвердив їх тісну спорідненість і розміщення в межах родини голубових. Генетичні дані також показали, що грівастий голуб в Південно-Східній Азії є їх самим близьким родичем після Goura victoria і Didunculus strigirostris. Наступна кладограма показує близьку спорідненість Pezophaps solitaria в родині голубових, а також клади острівних ендеміків, згідно з Shapiro et al., 2002[2]




Goura victoria






Caloenas nicobarica




Pezophaps solitaria



Raphus cucullatus








Didunculus strigirostris




Аналогічна кладограма була опублікована в 2007 році, вона відрізняється перевернутим становищем клад з Goura victoria і Didunculus strigirostris, а також включенням Otidiphaps nobilis і Trugon terrestris. У 2002 році дослідження показало, що дивергенція видів маврикійського і родригеського дронтів відбулася на межі палеогену — неогену. Маскаренські острови (Маврикій, Реюньйон і Родригес) є островами вулканічного походження і мають віку менше 10 мільйонів років, тому предки дронта, швидше за все, вміли довго літати після відділення від свого родоводу. Відсутність травоїдних ссавців, які могли б конкурувати з дронтовими за ресурси на цих островах, дозволило родригеському і маврикійському дронтам досягти великих розмірів. ДНК, узята в Оксфорді з опудала дронта, опинилася в поганому стані, і не використовувалася в дослідженнях викопних решток, тому дані про розмір птахів ще потребують незалежній перевірки.

інші мови