Рамон Баранґе III

Рамон Баранґе III
Retrat imaginari de Ramon Berenguer III de Barcelona - Filippo Ariosto (1587-1588).jpg
Народився 11 листопада 1082(10821111)
м. Родез
Помер 1131
м. Барселона
Поховання Santa Maria de Ripoll [d]
Титул граф Барселони
Термін 1086—1131 роки
Попередник Баранґе Рамон II
Наступник Рамон Баранґе IV
Конфесія католицтво
Батько Рамон Баранґе II
Мати Матільда Апулійська
Рід Барселонська династія
Брати, сестри Aimery II of Narbonne [d] і  Berenguer of Narbonne [d]
Дружина Марія де Вівар
Альмодіс де Мортен
Дульсія I Прованська
Діти 3 сини та 6 доньок

CMNS:  Медіафайли на Вікісховищі

Рамон Баранґе або Раймон Беренгер III Великий (*Ramon Berenguer III el Grande, 11 листопада 1082 — 1131) — граф Барселони, Жірони і Осони у 1086- 1131 роках, граф Провансу у 1112—1131 роках (як Раймон Беренгер I).

Життєпис

Походив з Барселонської династії. Син Рамона Баранґе II, графа Барселони, й Матільди Апулійської. Народився у 1082 році у Родезі (графство Тулуза). У 1083 році втратив батька. Його освітою й вихованням займався Вільгельма I, граф Серданья.

Спочатку був співволодарем стрийко Баранґе Рамона II, якого підозрювали у вбивстві батька Рамон Баранґе III. При цьому зобов'язувався не одружуватися, щоб передати повну владу небожу, коли той зросте. У 1095 і 1097 роках війська Барселони без успіху нападали на Тортосу і Ампосту.

Володіння Рамона Баранґе III у 1131 році

У 1097 його дядько відправився у Святу Землю, де безслідно зник. Після цього Рамон Баранґе III став правити одноосібно. За допомогою династичних шлюбів (1103, 1106 і 1112 років) і васальних зв'язків він підпорядкував собі усю Каталонію, окрім Уржеля і Пералади: 1111 року — Бесалу, 1117 року — Серданью, спільно з графом Уржеля у 1105 році захопив Барбастро і Балагуер, а також у 1112 році став графом Провансу, виконтом Карла після одруження на графині Дульсії де Ґеводан. Незабаром після цього підкорив Ніццу, змусив Бернада, віконта Каркассона, визнати свою зверхність.

Водночас з 1107 року вступив у конфлікт з мусульманськими держави. Спочатку маври захопити й сплюндрували замки Геліду і Олердолу, у 1114 році переміг мусульман, які спробували атакувати Барселону. У 1115 році Рамон Баранґе III переміг маврів у битві при Марторелі. Для посилення свого становища у 1109 році запросив до своїх володінь ордекн госпітальєрів.

У 1114—1115 роках в союзі з Пізанською і Генуєзькою республіками здійснив напад на цитаделі мавританських піратів на Майорці і Ібіці, звільнивши безліч християн і обклавши маврів даниною. У 1116 році здійснив поїздку до Провансу і Генуї. 1119 року разом з пізанцями він здійснив напад на Валенсію, Леріду і Тортосу.

У 1118 році відправився до Риму, де намагався отримати підтримку у папи римського Пасхалія II задля захоплення Таррагони, де пізніше була заснована архієпископська кафедра (до цього Каталонія в церковному плані належала архієпископству Нарбонн). Того ж року зайняв Сарагусту.

У 1120 році з Альфонсо I Вояком, королем Арагону, атакував важливу фортецю Корбін. У 1122 році зумів завдати поразки маврам біля стін Барселони. У 1123 році запросив до себе орден тамплієрів. У 1127 році уклав торговельну угоду з Генуєю. Водночас вступив у конфлікт за маркізат і графство Прованс з графами Тулузи: 1123 році вдалося захистити Оранж, а 1125 році укласти мирний договір.

У 1130 році став членом лицарського ордену тамплієрів. Помер у січні або липні 1131 року. Після його смерті п'ять каталонських графств успадкував Рамон Баранґе, а інший син — Баранґе Рамон — отримав Прованс.

інші мови