Пропрієтарне програмне забезпечення

Пропрієтарне програмне забезпечення [1] [2], (від англ. proprietary software) — це програмне забезпечення, на яке зберігаються як немайнові, так і майнові авторські права [3]. Отримавши або придбавши таке програмне забезпечення, користувач отримує обмежені права користування ним: може бути заборонено або закрито доступ до коду (вивчення), внесення змін, тиражування, розповсюдження та перепродаж [4]. Програмне забезпечення вважається власницьким, якщо наявне хоча б одне з перелічених обмежень.

Найчастіше основним методом захисту майнових прав на власницьке ПЗ, поза ліцензійною угодою, власник обирає закриття сирцевого коду, захищаючи свій продукт від модифікації і вбудовуючи системи обмеження користування через авторизацію. Таке програмне забезпечення називається закритим. Проте, код власницького продукту може бути й відкритим, але власник може обмежити права користувача умовами ліцензії.

Власницьке програмне забезпечення та комерційне програмне забезпечення не є синонімами — власницьким може бути й безплатне (тобто, некомерційне) програмне забезпечення.

На противагу власницькому ПЗ існує вільне програмне забезпечення, автори й власники якого дозволяють вивчати, модифікувати й поширювати змінений продукт. Саме визначення власницького програмного забезпечення виникло в результаті діяльності громадського руху вільного програмного забезпечення (представленого Фондом вільного програмного забезпечення та іншими організаціями) і осмислення умов свободи користування програмами. Визначенням власницького програмного забезпечення є не невідповідність хоча б одній з базових умов вільного програмного забезпечення. Сама назва власницьке ПЗ підкреслює визначальне значення власника у способі використання й можливостях розвитку цього програмного забезпечення.

Історія

До кінця 1960-х комп'ютери — великі й дорогі мейнфрейми у спеціальних приміщеннях з кондиціонуванням — поставлялися радше на умовах лізингу, ніж на основі продажу [5] [6]. Сервіс і все доступне програмне забезпечення до 1969 року зазвичай постачалося виробником без окремої оплати. Як правило, програми надавалися разом з початковими текстами й користувачі мали можливість розвивати програмне забезпечення.

1969 року IBM здійснила зміни в індустрії: почала стягувати окрему платню за програмне забезпечення та сервіс для мейнфрейів і припинила постачати тексти програм [7].

Термін «власницьке програмне забезпечення» було запроваджено Фондом вільного ПЗ для визначення програмного забезпечення, яке з позиції Фонду не є вільним або напіввільним [8]. Слова англ. proprietary software позначають програмне забезпечення, яке має власника, що здійснює контроль над цим програмним забезпеченням. Таким чином, цей термін може бути вжитий щодо всього програмного забезпечення, яка не перебуває у громадському використанні. Проте слово proprietary іноді використовується в рекламі як «володіння монопольними правами на що-небудь». Так і Фонд вільного програмного забезпечення використовує термін для виділення того, що власник є основним фактором, в контрасті з вільним ПЗ, де цим фактором є свобода комп'ютерних користувачів.

Напіввільне програмне забезпечення

Невільне ПЗ, яке дозволяє практично необмежене використання, поширення й зміну (зокрема, й поширенням змінених версій) з некомерційною метою, Фонд вільного ПЗ раніше називав напіввільним [8]. Як і Open Source Initiative і Debian, Фонд вільного ПЗ вважав ці умови неприйнятними для вільного ПЗ, але відрізняв напіввільне ПЗ від власницького. «Власницьке ПЗ» і «напіввільне ПЗ» разом називалися «закритим». Пізніше FSF відмовився від поняття «напіввільного ПЗ», і почав використовувати термін «власницьке ПЗ» для всього невільного ПЗ [8].

інші мови
Bahasa Melayu: Perisian hak milik
Simple English: Proprietary software
српски / srpski: Власнички софтвер
中文: 专有软件