Перельман Яків Ісидорович

Перельман Яків Ісидорович
Перельман Яков Исидорович
Yakov Perelman.jpg
При народженніПерельман Яків Ісидорович
Народження22 листопада (4 грудня) 1882
 Білосток, Білостоцький повіт (Російська імперія), Російська імперія
Смерть16 березня 1942(1942-03-16) (59 років)
 Ленінград, РРФСР, СРСР
ГромадянствоРосійська імперія, СРСР
Alma materSaint Petersburg State Forest Technical University[d]
Мова творівросійська
Рід діяльностівчений, популяризатор фізики, математики й астрономії
Роки активності:18991942
ЖанрНауково-популярні видання

Перельман Яків Ісидорович у Вікісховищі?

Я́ків Ісидо́рович Пе́рельман (*22 листопада (4 грудня) 1882(18821204), Білосток, Російська імперія — †16 березня 1942, Ленінград) — російський радянський науковець єврейського походження, популяризатор фізики, математики та астрономії, один із засновників жанру науково-популярної літератури та цікавої науки, автор поняття «науково-фантастичне»[1].

Біографія

Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових класах. Рідний брат Якова Перельмана, Осип Ісидорович, був драматургом, писав російською та на їдиші (псевдонім «Осип Димов»).

Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі[2]. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».

У 1908 році Перельман захистив дипломну роботу за темою «Старорусский казённый лесопильный завод. Его оборудование и работа», а 22 січня 1909 року — отримав диплом про закінчення Лісового інституту зі званням «вчений-лісник I розряду». Але працювати за обраною в інституті професією йому не довелось, після закінчення інституту Перельман починає співпрацювати в своєму журналі постійно, він не лише сам пише нариси, але й друкує роботи інших авторів.

Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».

29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.

У 1914 році написав і опублікував додатковий розділ «Сніданок у невагомій кухні» до роману Жуля Верна «Навколо Місяця», якому дав означення «науково-фантастичний» (Жуль Верн свої романи називав науковими, а Герберт Уеллс фантастичними), ставши, таким чином, автором нового поняття[1].

1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916—1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках)[3]. У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918—1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.

1919—1929 роки — редагував створений за власною ініціативою перший радянський науково-популярний журнал «У майстерні природи».

1924 рік — брав участь у роботі московської «Секції міжпланетних сполучень» Осоавіахіму СРСР, серед членів якої були Ф. Е. Дзержинський, К. Е. Ціолковський, В. П. Ветчинкін, Ф. А. Цандер, М. О. Ринін та інші. 1924—1929 роки — працював у відділі науки Ленінградської «Красной газеты», член редколегії журналів «Наука и техника», «Педагогическая мысль».

1925—1932 роки — член правління кооперативного видавництва «Время»; організував масовий випуск книг цікавої серії.

З 13 листопада 1931 до кінця 1933 року — завідував у ЛенГИРДі відділом пропаганди, член президії ЛенГИРДу, розробляв проект першої радянської протиградової ракети.

1932 рік — нагороджений грамотою Ленінградської обласної ради Осоавіахіму СРСР «За особливо активну участь в опрацюванні науково-технічних завдань в області повітряної техніки, спрямованих на зміцнення обороноздатності СРСР».

1932—1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.

1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.

Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.

15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).

1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».

Будинок, де жив Я. І. Перельман

1 липня 1941 — лютий 1942 року — читав лекції воїнам-розвідникам Ленінградського фронту і Червонопрапорного Балтійського флоту, а також партизанам про орієнтування на місцевості без приладів.

18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.

16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.

Адреса в Санкт-Петербурзі

  • Чкаловський проспект, 31 / Плуталова вулиця, 2 («будинок Купермана») — там Яків Ісидорович й Анна Давидівна Перельмани жили від 1915 року до кінця життя.