Мілітаризм

Мілітари́зм (фр. militarisme, від лат. militaris  — військовий)  — державна ідеологія, направлена на виправдання політики постійного нарощування військової міці держави і, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів.

Мілітаризму властиві перегони озброєнь, зростання військових витрат бюджету держави, нарощування військової присутності з політичними цілями за кордоном, військове силове втручання в справи інших суверенних держав (як з боку держав-агресорів, так і з боку агресивних військово-політичних блоків), посилення впливу військово-промислового комплексу в економіці країни і її зовнішній і внутрішній політиці, і, частіше, як наслідок всього цього - наростання ознак внутрішньої економічної кризи, що виражається в збагаченні привілейованої військово-політичної еліти країни, а також у виснаженні бюджетних ресурсів самої мілітаристичної держави, падінні внутрішніх економічних його показників, особливо життєвого рівня основної маси населення, відставання держави в області соціальної сфери, особливо в частині загальнодоступної освіти і охорони здоров'я.

Це політика нарощування військової сили і активізація військових приготувань. Мілітаризм є характерною рисою ідеології консерватизму. Як самостійний напрям вперше термін використано у другій половині ХІХ ст. у Франції для характеристики політики уряду Наполеона. Розрізняють мілітаризм внутрішній та зовнішній. Перший передбачає, що державна влада організована і діє всередині держави, спираючись на військову силу. У своїй праці “До соціології партій у сучасних демократіях” Р.Міхельс звертає увагу на те, що теоретики соціалізму (особливо Бебель та Енгельс) у своїх працях заповзятливо використовують військовий лексикон. Ця теоретична одержимість до “воєнізованої” мови згодом перейшла в практику “соціалістичного будівництва” і остаточно втілилася, як про це пізніше писав Коен, у сталінській “стратегії мілітаризації”. Абсолютизація мілітаризму у вирішенні конкретних соціальних проблем вилилась у конструювання моделі так званого мілітаристського соціалізму. Внутрішній мілітаризм – характерна ознака авторитарних політичних режимів. Яскравим прикладом такого типу режиму є правління “чорних полковників” (1967-1974) у Греції та режим генерала А.Піночета у Чилі. Зовнішній мілітаризм означає використання збройних сил або погрози їх застосування у зовнішній політиці. Приклади такої політики – діяльність урядів Німеччини та Японії перед Другою світовою війною. Антиподом мілітаризму є пацифізм.

інші мови
العربية: سياسة عسكرية
asturianu: Militarismu
azərbaycanca: Militarizm
беларуская: Мілітарызм
беларуская (тарашкевіца)‎: Мілітарызм
български: Милитаризъм
català: Militarisme
čeština: Militarismus
Cymraeg: Militariaeth
Deutsch: Militarismus
Ελληνικά: Μιλιταρισμός
English: Militarism
Esperanto: Militarismo
español: Militarismo
eesti: Militarism
euskara: Militarismo
français: Militarisme
עברית: מיליטריזם
हिन्दी: सैन्यवाद
hrvatski: Militarizam
հայերեն: Միլիտարիզմ
Bahasa Indonesia: Militerisme
italiano: Militarismo
日本語: 軍国主義
ქართული: მილიტარიზმი
қазақша: Милитаризм
한국어: 군국주의
Кыргызча: Милитаризм
latviešu: Militārisms
македонски: Милитаризам
Nederlands: Militarisme
occitan: Militarisme
polski: Militaryzm
português: Militarismo
română: Militarism
русский: Милитаризм
Scots: Militarism
srpskohrvatski / српскохрватски: Militarizam
Simple English: Militarism
slovenčina: Militarizmus
српски / srpski: Милитаризам
svenska: Militarism
Türkçe: Militarizm
oʻzbekcha/ўзбекча: Militarizm
中文: 军国主义
Bân-lâm-gú: Kun-kok-chú-gī
粵語: 軍國主義