Муніципалітет

Муніципаліте́тнім. Munizipalität, що походить від лат. municipium, від munis — «тягар» і capio — «приймаю») — термін, який залежно від контексту може означати:

  1. орган місцевого самоврядування;
  2. приміщення, яке займає орган місцевого самоврядування;
  3. адміністративну одиницю найнижчого рівня у Франції та багатьох інших країнах.

Загальне поняття

Як орган місцевого самоврядування муніципалітет становить собою утворені у визначеному порядку органи (установи), через які територіальна громада здійснює своє право на місцеве самоврядування.

Органи місцевого самоврядування є суб'єктами управління, а не господарювання. Вони є частиною механізму публічної влади в державі.

Види органів місцевого самоврядування:

Представницькі органи — сформовані на місцевих виборах шляхом голосування членів територіальної громади;

Виконавчі органи — призначені або обрані в іншому порядку.

Серед найважливіших ознак органів місцевого самоврядування виділяють їх правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії.

Правова автономія означає, що органи місцевого самоврядування наділені своїми власними повноваженнями, передбаченими законодавством. У межах цих повноважень органи місцевого самоврядування мають повну свободу дій.
Організаційна автономія органів місцевого самоврядування проявляється в їх можливості самостійно визначати та будувати свою внутрішню структуру для того, щоб вона відповідала місцевим потребам та забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам. Контроль за органами місцевого самоврядування здійснюється лише для забезпечення законності їх дій.
Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого самоврядування проявляється в їх праві володіти і розпоряджатися коштами і майном для здійснення своїх функцій та повноважень[1].

1) Орган місцевого самоврядування насамперед у ряді країн. У республіканську епоху римської історії так називали міста, які користувалися правом самоврядування. У деяких країнах (США, Велика Британія) Муніципалітетами іменуються лише органи міського управління. Вони обираються населенням відповідних адм.-терит. одиниць і розглядаються у конституційному праві як публічно-правові корпорації. Муніципалітет складається з виборчої колегії на чолі з мером, бургомістром та чиновницького виконавчого апарату. Муніципалітети можуть бути власниками муніципальних підприємств, житлового фонду та ін. майна; вони відають державними шкільними та позашкільними дитячими установами, санітарними службами, місцевою поліцією; у ряді країн управляють різноманітними установами мед. обслуговування та соціального забезпечення. Головне джерело доходів Муніципалітетів — місцеві податки з населення. 2) Самоврядна громада з правами юридичної особи. Фактично, в різних країнах світу муніципалітетами називають два типи адміністративних одиниць:

  • Міські муніципалітети — адміністративні одиниці, що включають в основному територію (зазвичай великого) міста та співіснуючі з адміністративними одиницями того ж рівня, що включають переважно сільські райони. У такому випадку органами управління зазвичай є мер та міська рада (або муніципальна рада).
  • В деяких країнах муніципалітет є єдиною адміністративною одиницею певного рівня (звичайно 2-го або 3-го), незалежно від наявності та кількості в них міст. У багатьох з таких країн муніципалітет — найменша адміністративна одиниця, керована виборними органами. У такому випадку поняття муніципалітет є синонімом понять громада, комуна і волость. При цьому слід мати на увазі, що в деяких мовах відповідне слово (наприклад, англ. municipality ) є основним словом для передачі адміністративних одиниць місцевого рівня і зокрема для перекладу слів «комуна» і «община».

В Англії з кінця XVIII століття термін «самоврядування» використовується для характеристики місцевих представницьких органів, за діяльністю яких немає жодної адміністративної опіки зовні. Представниками французької та німецької юридичних шкіл двісті років тому були закладені основи вчення про місцеве самоврядування. Історично першою була науково обґрунтована теорія вільної громади, що базувалася на ідеях природного права.

У Росії застосовується термін муніципальне утворення, що використовується як загальне слово для адміністративних одиниць, відмінних від суб'єктів Федерації (тобто 2-го і 3-го рівнів).

інші мови
Afrikaans: Munisipaliteit
Alemannisch: Gemeinde
aragonés: Municipio
العربية: بلدية
asturianu: Municipiu
azərbaycanca: Bələdiyyə
башҡортса: Муниципалитет
Boarisch: Gmoa
беларуская: Муніцыпалітэт
भोजपुरी: नगरपालिका
বাংলা: পৌরসভা
català: Municipi
čeština: Obec
dansk: Kommune
Deutsch: Gemeinde
dolnoserbski: Gmejna
Ελληνικά: Δήμος
English: Municipality
Esperanto: Municipo
español: Municipio
euskara: Udalerri
estremeñu: Monicípiu
فارسی: شهرداری
suomi: Kunta
français: Municipalité
galego: Municipio
客家語/Hak-kâ-ngî: Kî-chhèn chṳn-khièn
Hawaiʻi: Aupuni kiwikā
עברית: עירייה
हिन्दी: नगरपालिका
hornjoserbsce: Gmejna
magyar: Község
Bahasa Indonesia: Munisipalitas
íslenska: Sveitarfélag
italiano: Comune
日本語: 基礎自治体
Basa Jawa: Geminte
한국어: 지방 자치체
Кыргызча: Муниципалитет
Latina: Municipium
Ladino: Belediye
Lëtzebuergesch: Gemeng
Limburgs: Gemeint
lietuvių: Savivaldybė
latviešu: Pašvaldība
मैथिली: नगरपालिका
Bahasa Melayu: Kawasan perbandaran
Plattdüütsch: Gemeen
Nedersaksies: Gemiente (bestuur)
नेपाली: नगरपालिका
Nederlands: Gemeente (bestuur)
norsk nynorsk: Kommune
norsk: Kommune
occitan: Municipi
Papiamentu: Munisipio
polski: Gmina
português: Município
română: Municipiu
سنڌي: بلديت
Simple English: Municipality
slovenščina: Občina
Soomaaliga: Dowlad Hoose
српски / srpski: Муниципалитет
Seeltersk: Meente
Basa Sunda: Munisipalitas
svenska: Kommun
Kiswahili: Manispaa
தமிழ்: நகராட்சி
tetun: Konsellu
Tagalog: Munisipalidad
Türkçe: Belediye
татарча/tatarça: Муниципалитет
اردو: بلدیہ
oʻzbekcha/ўзбекча: Munitsipalitet
Tiếng Việt: Khu tự quản
West-Vlams: Gemêente
Zeêuws: Gemeênte
中文: 基层政权
Bân-lâm-gú: Ki-chân chèng-koân
粵語: 市政府