Мора (мовознавство)

Мора ( лат. mora — «проміжок часу», «пауза»), також хронос протос ( грец. χρόνος πρώτος, «первинний час») або темпус примус ( лат. tempus primus) — в античному віршуванні нормальна тривалість вимовлення короткого складу, найменша одиниця відліку часу у вірші. Решта всіх одиниць вірша кратна морі:

  • 1 короткий склад = 1 мора.
  • 1 довгий склад = 2 мори.
  • Стопа ямбу = 1 короткий склад і 1 довгий = 3 мори.
  • Стопа хорея = 1 довгий склад і 1 короткий = 3 мори.

Лінгвістичний термін «мора» застосовується до одиниці, меншої, ніж склад, і за межами поетики; наприклад, поширена точка зору ( Е. Д. Поліванов), за якою в японській мові мінімальна важлива одиниця, що відчувається психологічно і фонологічно, це не звук і не склад, а саме мора (склад з коротким голосним або один короткий голосний; склад з довгим голосним уявляється як поєднання двох мор).


інші мови
Чӑвашла: Мора
Esperanto: Morao
estremeñu: Mora
Հայերեն: Ամանակ
日本語: モーラ
Nederlands: Mora (taalkunde)
norsk nynorsk: Mora
română: Moră
русский: Мора
Basa Sunda: Mora (linguistik)
Türkçe: Bürünbirimcik
中文: 音拍
Bân-lâm-gú: Mora