Культура в Європейському Союзі

Однією з цілей Європейського Союзу є збереження спільної європейської культурної спадщини — в сфері мов, літератури, театру, танцю, радіо і телебачення, образотворчого мистецтва, архітектури і ремесла та ін. — та допомога в доступі до неї для суспільства.[1]

ЄС підтримує культурну і творчу індустрії через:

  • програми підтримки;
  • фонди;
  • підтримку науково-дослідних проектів;
  • підтримку співпраці з партнерами всередині ЄС і за його межами;

З культурою також пов'язана політика ЄС щодо інших сфер: освіта (включаючи вивчення мов), наукові дослідження, підтримка інформаційних та телекомунікаційних технологій, соціальна політика і регіональний розвиток.

На початку існування Європейських спільнот культурне співробітництво не було їхньою головною метою. Активізація культурного співробітництва відбувається на початку 90-х років XX ст. В цей час створюється підґрунтя для культурної політики ЄС у вигляді пілотних проектів. З підписанням Маастрихтського договору культурна співпраця стає офіційно-визнаною метою держав-членів ЄС. Це приводить до створення галузевих культурних програм. До таких програм належать: Калейдоскоп (1996—1999 рр.), метою якої було заохочення до художньої та культурної творчості і співробітництва; Аріан (1997—1999 рр.), метою якої було підтримка книговидання, читацької активності та перекладів; Рафаель (1997—1999 рр.), метою якої була охорона культурної спадщини. Ці програми стали основою програми «Культура», що охоплювала майже всі галузі культури окрім аудіовізуального сектору, на яких поширюється дія програми МЕДІА. Перша її редакція називалася «Культура 2000» діяла в період 2000—2007 рр. Друга редакція «Культури» приймалась на період 2007—2013 рр.

Здійснюючи свою культурну діяльність ЄС надає підтримку, що спрямована на розвиток співпраці в сфері культури та на охорону європейської культурної спадщини. В рамках культурних програм здійснюється фінансування різнорідних культурних проектів, організацій та закладів, що працюють в сфері культури, реставрацій культурних об'єктів та ін. Зокрема коштами ЄС фінансувалося відновлення історичних театрів Великого оперного театру Лісеу в Барселоні та Театру ла Феніче у Венеції, які зазнали значної шкоди в результаті пожеж в 1990-х роках минулого століття.

Законодавча база

Основоположною правовою нормою первинного права щодо культурної політики ЄС стала стаття 128 Договору про Європейський союз (Маастрихтського договору) 1992 року.

Стаття 128

1. Спільнота сприяє розквіту культур держав-членів, шануючи їх національне та регіональне розмаїття і водночас підкреслюючи значення спільної культурної спадщини.

2. Діяльність Спільноти спрямована на заохочення до співпраці між державами-членами, а також, при необхідності, до підтримки і доповнення їх діяльності в наступних сферах:

—-вдосконалення знань та розповсюдження культури та історії європейських народів;

—-збереження та охорона культурної спадщини європейського значення;

—-некомерційного культурного обміну;

—-художньої та літературної творчості, включаючи аудіовізуальний сектор.

3. Спільнота та держави-члени сприяють розвитку співпраці з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями в сфері культури, зокрема, з Радою Європи.

4. Спільнота враховує культурні аспекти в своїй діяльності у відповідності з іншими положеннями даного Трактату.

5. Задля сприяння досягненню цілей, окреслених в даній статті, Рада:

—-діючи згідно з процедурою, визначеною у Статті 189b і після консультацій з Комітетом регіонів, приймає стимулюючі заходи, включаючи будь-яку гармонізацію законів і правових норм держав-членів. Рада діє одностайно упродовж всієї процедури, визначеної у Статті 189b;

—-діючи одностайно, за пропозицією Комісії, приймає рекомендації.

Оригінальний текст (англ.)

Article 128

1. The Community shall contribute to the flowering of the cultures of the Member States, while respecting their national and regional diversity and at the same time bringing the common cultural heritage to the fore.

2. Action by the Community shall be aimed at encouraging cooperation between Member States and, if necessary, supporting and supplementing their action in the following areas:

—–improvement of the knowledge and dissemination of the culture and history of the European peoples,

—–conservation and safeguarding of cultural heritage of European significance,

—–non-commercial cultural exchanges,

—–artistic and literary creation, including in the audiovisual sector.

3. The Community and the Member States shall foster cooperation with third countries and the competent international organizations in the sphere of culture, in particular the Council of Europe.

4. The Community shall take cultural aspects into account in its action under other provisions of this Treaty.

5. In order to contribute to the achievement of the objectives referred to in this Article, the Council:

—-acting in accordance with the procedure referred to in Article 189b and after consulting the Committee of the Regions, shall adopt incentive measures, excluding any harmonization of the laws and regulations of the Member States. The Council shall act unanimously throughout the procedures referred to in Article 189b;

—-acting unanimously on a proposal from the Commission, shall adopt recommendations.’

Ця стаття в повному обсязі та з деякими поправками була включена до Амстердамського договору, 1997 р. (стаття 151) та Договору про функціонування ЄС, 2009 р. (стаття 167). Основна поправка стосується положення 4, де наголошується на значимості збереження розмаїття культур ЄС:

4. Спільнота враховує культурні аспекти в своїй діяльності у відповідності з іншими положеннями даного Трактату, зокрема щоб шанувати та підтримувати різноманіття її культур.

Оригінальний текст (англ.)

4. The Union shall take cultural aspects into account in its action under other provisions of the Treaties, in particular in order to respect and to promote the diversity of its cultures.

Культурної політики тією чи іншою мірою стосуються такі положення Договору про функціонування ЄС:

—-стаття 6, положення «с» (про компетенцію ЄС здійснювати заходи для підтримки, координації або доповнення діяльності держав членів в сфері культури);
—-стаття 13 (при формуванні та здійсненні політики в області сільського господарства, рибальства, наукових досліджень та ін. ЄС та держави члени повною мірою враховують вимоги для добробуту тварин, як чутливих істот, водночас дотримуючись при цьому законодавчих та адміністративних положень, а також звичаїв держав-членів, що стосуються релігійних та культурних традицій і регіональної спадщини);
—-стаття «36» (що статті 34 та 35, в яких забороняються будь-які обмеження на імпорт чи експорт між державами-членами, не включають заборон чи обмежень імпорту, експорту або транзиту товарів, обґрунтованих на підставах суспільної моралі, громадського порядку чи безпеки; охорони здоров'я та життя людей, тварин або рослин; охорони національних скарбів, що мають якусь художню, історичну або археологічну цінність; охорони промислової та комерційної власності);
—-стаття 107, положення «3d» (будь яка допомога, яка надається державою-членом або за рахунок державних ресурсів у будь-якій формі, яка порушує або загрожує порушенням конкуренції шляхом сприяння певним підприємствам або виробництву певних видів товарів, в тій мірі в якій вона зачіпає торгівлю між державами членами — є несумісною з внутрішнім ринком. Однак в положенні «3d» зазначається, що та допомога яка здійснюється з метою підтримки культури та збереження культурної спадщини, якщо вона не змінює умов торгівлі і конкуренції в Союзі в такій мірі, в якій би це суперечило загальним інтересам, може розглядатись як сумісна з внутрішнім ринком);
—-стаття 165 (ЄС сприяє розвитку якісної освіти, шляхом заохочення співпраці між державами-членами і, при необхідності, шляхом підтримки і доповнення їхніх дій, поважаючи при цьому відповідальність-держав членів за зміст і організацію їхніх освітніх систем та їхнє культурне і мовне різноманіття);
—-стаття 198 (ЄС інтересам і добробуту неєвропейських країн і територій, які мають особливі відносини з Данією, Францією, Нідерландами та Сполученим Королівством, щоб привести їх до економічного, соціального і культурного розвитку, до якого вони прагнуть);[2]
—-стаття 207, положення «4a» (зазначається, що рішення Ради щодо переговорів і укладання угод в сфері торгівлі культурними та аудіовізуальними послугами, коли ці угоди можуть зашкодити культурному і мовному розмаїттю Союзу, мають прийматися не кваліфікованою більшістю, а одностайно)
—-стаття 300, положення 2 (стаття передбачає що, до складу Соціально-економічного комітету, який є допороговим комітетом Європейського Парламенту, Ради і Комісії, входять представники, що репрезентують громадянське суспільство в різних сферах, зокрема культури).

Окрім того, культурної політики ЄС стосуються ще близько 88 правових актів вторинного права[3]