Концентраційний табір

Дротяна огорожа концтабору Аушвіц-2 Біркенау

Концентраці́йний та́бір — табір-в'язниця для військовополонених і цивільних у воєнний час або у країнах з тоталітарним режимом.
Перші концентраційні табори створено англійцями для африканських жінок і дітей під час Другої англо-бурської війни в Південній Африці в 1899.

Радянська Росія та СРСР

Мури Соловецького монастиря, що використовувався більшовиками як концтабір СЛОН.
Докладніше: ГУЛАГ

У Радянській Росії перші концентраційні табори були створені за наказом Троцького наприкінці травня 1918 року, коли передбачалося роззброювання чехословацького корпусу. Ці перші табори створювалися на місці таборів, що звільнилися після обміну військовополоненими у 1-й світовій війні, і ув'язнення у них було покаранням більш м'яким у порівнянні з тюремним. Як правило, застосовували ув'язнення у концентраційний табір не за конкретну «провину» перед новою владою, а за тим же принципом, за яким у роки 1-й світової війни інтернували осіб, що не були військовополоненими, а просто колишніми громадянами ворожої держави, що мали родичів за лінією фронту й т.п., — тобто до осіб, потенційно небезпечних через свої родинні та інші зв'язки. У роки Громадянської війни нерідко застосовувалася така міра, як ув'язнення у концентраційний табір не на певний термін, а «до закінчення громадянської війни».

23 липня 1918 року Петроградський комітет РКП(б), затвердивши рішення щодо червоного терору, ухвалив зокрема узяття заручників й «облаштування трудових (концентраційних) таборів». 15 квітня 1919 року був опублікований декрет ВЦИКА «Про табори примусових робіт», що припускав створення мінімум одного табору на 300 чоловік при кожному губернському місті. До кінця 1919 року існував вже 21 табір.

До кінця 1921 р. у РРФСР було вже 122 табори. При цьому у 117 таборах НКВС перебувало 60 457 ув'язнених, у таборах ВЧК понад 25 000 — разом близько 100 000.

Восени 1923 року було вже 315 таборів, з яких найвідоміший СЛОН (Соловецький табір особливого призначення) — послужив основою виниклої згодом системи трудових таборів ГУЛАГу.[1] Інший відомий концтабір Береговий, який дислокувався в Магаданській області в період з 26 серпня 1948 року[2] по червень 1954 року[3], де знайшли свою холодну і голодну смерть тисячі політичних в'язнів із Західної України та Білорусі, Прибалтики та інших частин СРСР.

У розпал нацистсько-радянської військової агресії проти Польщі 19 вересня 1939 [2] Згодом за наказом з Москви більше 20 тисяч полонених польських офіцерів і представників інтелігенції з цих концтаборів перевели в табори під Катинь і розстріляли.

Поняття «Концентраційний табір» офіційно застосовувалося в радянському кримінальному праві (п. 2 ч. ІІІ Закону про п'ять колосків. Цей нормативний акт був скасований 1947 року[4]).

інші мови
Afrikaans: Konsentrasiekamp
العربية: معسكر اعتقال
azərbaycanca: Həbs düşərgəsi
беларуская (тарашкевіца)‎: Канцэнтрацыйны лягер
brezhoneg: Kamp-bac'h
Esperanto: Koncentrejo
hrvatski: Sabirni logor
Bahasa Indonesia: Kamp konsentrasi
日本語: 強制収容所
қазақша: Концлагер
한국어: 강제 수용소
Nederlands: Concentratiekamp
norsk nynorsk: Konsentrasjonsleir
srpskohrvatski / српскохрватски: Koncentracioni logor
Simple English: Concentration camp
chiShona: Kamba dzenhapwa
српски / srpski: Сабирни логор
Türkçe: Toplama kampı
Tiếng Việt: Trại tập trung
中文: 集中营
粵語: 集中營