Казимир II Справедливий

Казимир II Справедливий
Kazimierz II Sprawiedliwy
Kazimierz II Sprawiedliwy 2.jpg
Князь Польщі
Правління1177-1191, 1191-1194
ПопередникМешко ІІІ Старий
НаступникЛешко I Білий
Інші титулиКнязь сандомирський
Князь мазовецький
Біографічні дані
Народження1138(1138)
Плоцьк
Смерть5 травня 1194(1194-05-05)
Краків
ПохованняСобор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
ДружинаОлена Зноємська
ДітиМарія, Казимир, Болеслав, Одон, Аделаїда, Лешко , Конрад
ДинастіяП'ясти
БатькоБолеслав III Кривоустий
МатиСоломія
Медіафайли у Вікісховищі?

Казимир II Справедливий (пол. Kazimierz II Sprawiedliwy; 1138 — 5 травня 1194) — князь віслицький 1166-1173, сандомирський з 1173, краківський з 1177, представник династії П'ястів.

Молодший син Болеслава III Кривоустого, що поділив Польщу між своїми синами, і Соломії фон Берг-Шельклінген, дочки герцога Бергського.

На момент смерті батька Казімєжу було всього 2 роки, тому він не міг отримати спадок. Його володіння згодом склалися зі спадщини, що залишилася після братів Генріха (князівство Сандомирського) і Болеслава IV Кучерявого, потім, з волі народу, незадоволеного правлінням Мешка III Старого, Казимир отримав і його долю — всю Польщу.

Таким чином Казімєж став наймогутнішим з польських князів і у 1178 році вступив на польський престол. «Ленчицьке віче» 1180[1] затвердило за Казимиром і його нащадками право княжої першості; це рішення було санкціоновано і Папою Римським Олександром III. Після його смерті престол зайняла його дружина Олена Зноємська.

Зовнішня політика Казимира носила мирний характер: тільки з пруссами довелося йому воювати, та брати участь у боротьбі галицьких князів. Всю увагу Казимир направив на встановлення внутрішнього порядку в державі. Для остаточного об'єднання Польщі і встановлення в ній миру у Казимира не вистачило енергії, а після його смерті знову почався внутрішня розлад, яким скористалися зовнішні вороги Польщі.

Примітки

  1. Łęczyca // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.).— S. 650. (пол.)
інші мови