Ефект Мейснера

Виштовхування магнітного поля із надпровідної сфери при температурі нижчій за температуру переходу до надпровідного стану.
Магніт левітує над високотемпературним надпровідником, охолодженим до за допомогою рідкого азоту

Ефект Мейснера — це явище швидкого затухання магнітного поля в надпровіднику.

Надпровідник є ідеальним діамагнетиком. У магнітному полі в надпровіднику індукуються макроскопічні струми, які створюють власне магнітне поле, що повністю компенсує зовнішнє. Це явище, відкрите[1] в 1933 році німецькими фізиками Вальтером Мейснером та Робертом Охзенфельдом отримало назву ефекта Мейснера.

Ефект Мейснера руйнується в сильних магнітних полях. В залежності від типу надпровідника надпровідний стан при цьому або зникає повністю (так звані надпровідники першого роду), або ж надпровідник розбивається на нормальні й надпровідні області (надпровідники другого роду).

Пояснення ефекту Мейснера було наведено в теорії Лондонів (1935 рік) — першій теорії надпровідності, яка була повністю феноменологічною.

Ефектом Мейснера пояснюється левітація надпровідника над сильним магнітом (або магніта над надпровідником).

Посилання

  1. W. Meissner and R. Ochsenfeld, Naturwissenschaften 21, 787 (1933)
інші мови