Еолова арфа

Aeolian harp in the old castle of Baden Baden - Project Gutenberg eText 14097.png

Ео́лова а́рфа (названа на честь бога вітру Еола) — дерев'яна рамка з кількома натягненими на ній струнами з жил, що, коливаючись від вітру, звучать ніжним тембром; [1] [2] [3] інструмент, струни якого перебирає вітер. Арфа встановлювалася, як правило, на дахах і в інших доступних для вітру місцях, звучала містично-потойбічно і дуже була популярна у романтиків 19 століття.

Будова

Еолова арфа не є музичним інструментом в строгому розумінні цього слова, оскільки не вимагає участі музиканта. Складається з резонатора — вузького дерев'яного ящика з отвором, усередині якого натягнуті струни. Кількість струн (зазвичай від 4 до 12, іноді 24 або 48) довільна. Струни однакової довжини, але різної товщини і ступеня натягу зазвичай настроюються в унісон (наприклад, «соль» малої октави); при коливанні вони видають не тільки основний тон, а й обертони, так що загальний діапазон еолової арфи стає досить значним. Чим сильніший вітер, тим більш високі обертони чутно. При слабкому подиху вітру звучання еолової арфи легке і ніжне, при поривах — різке і гучне.

Інструменти встановлювалися таким чином, щоб забезпечити максимально можливий доступ вітру. Еолові арфи зазвичай розміщували на дахах і фронтонах будівель (наприклад, у віконних отворах), в паркових альтанках (ротондах), гротах. Деякі еолові арфи оснащувались спеціальним пристроєм для надання повітряному потоку потрібного (найбільш вигідного для поруху струни) напрямку.

інші мови
български: Еолова арфа
dansk: Æolsharpe
Deutsch: Äolsharfe
English: Aeolian harp
Esperanto: Ventoharpo
español: Arpa eólica
français: Harpe éolienne
magyar: Aeolhárfa
italiano: Arpa eolia
Nederlands: Aeolusharp
norsk nynorsk: Vindharpe
polski: Harfa eolska
português: Harpa eólica
русский: Эолова арфа
српски / srpski: Еолска харфа
svenska: Eolsharpa
中文: 风弦琴