Династія Цінь

Цінь
Династія Чжоу Flag
221 до н. е. – 206 до н. е.Династія Хань Flag
Розташування Цінь
Ціньська імперія у 210 до н. е.
СтолицяСяньян
Мовикитайська
Форма правлінняМонархія
Історія
 - Об'єднання Китаю221 до н. е.
 - Здача Лю Бану206 до н. е.

Дина́стія Ці́нь (китайська: 秦朝піньїнь: Qíncháo) — династія і держава в Китаї, що існувала у 221 до н. е. — 206 до н. е.. Заснована першим китайським імператором Ші Хуан-ді, який відновив єдину централізовану державу внаслідок анексії існуючих шести держав: Хань, Вей, Чжао, Чу, Янь і Ці, поклавши край так званому періоду «Семи царств», що тривав майже 800 років. Імператор мав титул — Перший величний правитель Цінь. Згідно з його наказами почала розбудовуватися централізована держава у якій правниками були чиновники, а не аристократія. Країну поділили на округи і повіти. Реформа передбачила уніфікацію виміру ваги, простору, грошей, а також письма. Внаслідок цього полегшилась торгівля і усунулись регіональні відмінності. Династія Хань замістила Цінь у 206 до н. е.

Передумови створення імперії

Створення імперії було логічним завершенням складного і тривалого процесу посилення інтегруючих доцентрових тенденцій у провідних чжоуських царствах. В середині ІІІ ст. до н. е. територія сучасного Китаю була розділена на декілька великих держав. Цей період китайської історії називають «Епохою Воюючих царств». Війни були досить жорстокими, а конкуренція такою, що лише найсильніші політичні утворення залишилися на карті.

З середини IV ст. до н. е. поміж сильних царств різко вирізняється околичне північно-західне царство Цінь. Раніше воно не брало активної участі в міжусобній боротьбі і вважалося порівняно досить слабким поміж «семи сильніших». Причина його посилення — проведені одним із засновників школи легізму (фацзя) Шан Яном (390— 338до н. е.) реформи в усіх сферах життєдіяльності. Основна ідея школи — рівність усіх перед Законом і правителем, що спричинило роздавання титулів не за народженням, а за реальними заслугами, згідно з чим будь-який простолюдин мав право дослужитися до першого міністра. Шан Ян, виходець зі збіднілої аристократичної сім'ї царства Вей, залишив батьківщину, і в 361 до н. е. подався служити до монарха царства Цінь Сяо-ґуна (посмертне ім'я — Цюй Лян), при якому був першим радником. Закони Шан Яна захищали інтереси заможних господарств, що вийшли з общини. При ньому могутність спадкових знатних родин була підірвана одноманітним адміністративним розділом держави. Дрібні територіальні одиниці — п'яти- і десятидворки — були поєднані круговою порукою; в разі провини однієї особи всі члени групи ставали державними рабами — чим було розширено контингент осіб, поневолених державою за кримінальним законом. Уніфікація Шан Яном мір ваги, довжини і об'єму, а також монетна реформа стимулювали розвиток ринкових відносин. Замість податку з урожаю Шан Ян ввів податок з площі оброблюваної землі, переклавши всі збитки від стихійних лих з казни на плечі землероба. Він спирався на нову знать, не пов'язану з родовитим походженням, і на заможні прошарки общини, для яких відкрилися можливості придбання полів і рабів. Держава Цінь перетворювалася на власника землі і рабовласника. Основну увагу уряд Шан Яна приділяв підвищенню продуктивності сільськогосподарського виробництва і розвитку військової справи. Вперше в історії Китаю Шан Ян закріпив приватну власність на землю. За заслуги отримав область Шан. У 338 до н. е., після смерті Цюй Ляна був звинувачений у зраді. Втік до царства Вей, згодом в область Шан, що належала йому, де створив власну армію. Був розбитий в битві і страчений.

Ідеї Шан Яна мали величезний влив не лише на його сучасників, але і на наступні покоління. Завдяки їх впровадженню в життя, ціньським царям менш ніж за сто років вдалося перетворити свою державу на наймогутніше з «Семи Воюючих Царств», що дозволило Цінь Шихуанді об'єднати Китай під владою Цінь. Цей процес багато в чому був стимульований активною діяльністю реформаторів-легістів, які виступали як проти відцентрових тенденцій спадкової знаті, так і проти тих, хто послаблював централізовану структуру діяльності приватних власників, «користолюбців», лицарів «другорядних» занять (за визначенням Шан Яна).

Під прапором легізму, теорія якого була докладно розроблена в різних варіантах, включаючи «Мистецтво адміністрації» Шень Бухая (400—337 до н. е.) і всеосяжну концепцію Хань Фей-цзи (288—233 до н. е.), почала утворюватися нова імперія, її основні принципи та інститути. За короткий час правління династії Цінь розрізнені царства було об'єднано, воно стало єдиною країною, яка сьогодні має назву Китай. То був час зведення Великого китайського муру, будівництва небувалої кількості палаців і доріг. В епоху Цінь закладено принципи управління Китаю на декілька сторіч уперед.

інші мови
Afrikaans: Qin-dinastie
Alemannisch: Qin-Dynastie
asturianu: Dinastía Qin
български: Цин (3 век пр.н.е.)
brezhoneg: Tierniezh Qin
буряад: Цинь улас
català: Dinastia Qin
Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄: Cìng-dièu
čeština: Dynastie Čchin
Deutsch: Qin-Dynastie
Ελληνικά: Δυναστεία Τσιν
English: Qin dynasty
Esperanto: Dinastio Qin
español: Dinastía Qin
euskara: Qin dinastia
français: Dynastie Qin
贛語:
客家語/Hak-kâ-ngî: Chhìn-chhèu
עברית: שושלת צ'ין
हिन्दी: चिन राजवंश
hrvatski: Qin (dinastija)
Հայերեն: Ցին դինաստիա
Bahasa Indonesia: Dinasti Qin
italiano: Dinastia Qin
日本語: 秦朝
Basa Jawa: Wangsa Qin
ქართული: ცინი
ភាសាខ្មែរ: រាជវង្សឈិន
한국어: 진나라
Latina: Domus Qin
lietuvių: Činų dinastija
latviešu: Cjiņu dinastija
монгол: Цинь улс
Bahasa Melayu: Dinasti Qin
မြန်မာဘာသာ: ချင်မင်းဆက်
Nederlands: Qin-dynastie
norsk nynorsk: Qin-dynastiet
occitan: Dinastia Qin
polski: Dynastia Qin
português: Dinastia Chin
română: Dinastia Qin
srpskohrvatski / српскохрватски: Dinastija Qin
Simple English: Qin dynasty
slovenščina: Dinastija Č'in
српски / srpski: Династија Ћин
svenska: Qindynastin
Kiswahili: Nasaba ya Qin
Türkçe: Çin Hanedanı
ئۇيغۇرچە / Uyghurche: چىن سۇلالىسى
Tiếng Việt: Nhà Tần
Winaray: Dinastiya Qin
吴语: 秦朝
მარგალური: ცინი
Vahcuengh: Caenzciuz
中文: 秦朝
Bân-lâm-gú: Chîn
粵語: 秦朝