Дзен

Дзен (від яп. ; санскр. ध्यान, дг'я́на — «споглядання», кит. чань, кор. сŏн) — одна з найважливіших шкіл китайського[en] і всього східно-азіатського буддизму,[1][2][3] що сформувалася в Китаї в V—VI століттях[4] під великим впливом даосизму[5] і є домінуючою чернечою формою буддизму Махаяни в Китаї, В'єтнамі й Кореї.[2] У широкому сенсі дзен — це школа містичного споглядання[6] або вчення про просвітлення, що з'явилося на основі буддійського містицизму.[7] У вужчому розумінні дзен іноді розглядається як одна із впливових шкіл буддизму махаяни в Японії,[8] що має свою національну специфіку[7] і яка прийшла з Китаю наприкінці XII століття.[8] Крім того, під дзен розуміють практику дзенських шкіл, також позначувану поняттям «дг'яна» й яка є найважливішою частиною буддійської практики.[9]

Вчення дзен прийшло з Індії у Китай, куди його приніс Бодгідгарма, і одержало подальше поширення на Далекому Сході (Китай, В'єтнам, Корея, Японія). Традиції китайського чань, японського дзен, в'єтнамського тхієн[en] і корейського сон[en] розвивалися багато в чому самостійно й зараз, зберігаючи єдину сутність, набули свої характерні риси у вченні й стилі практики.[10] Японський дзен представлений декількома школами: Ріндзай, Обаку[en], Фуке й Сото. Японському дзен належить близько 20 % буддійських храмів у Японії.[2]

Лінгвістика

Етимологія

Енсо[en] — символ дзен-буддизму.

Із всіх назв цього напрямку буддизму найбільш широку популярність на Заході одержало його японське найменування «дзен».[11] Етимологія цього слова сягає своїми коріннями до санскритсько- упалійському[en] терміну «дг'яна/джгана»[7] (санскр. ध्यान, dhyāna IAST, від Шаблон:Lang-sa2, dhyā IAST[12]), що означає «глибоке зосередження»,[13] медитацію, споглядання[1] (у ранніх роботах школу дзен називають школою споглядання),[13] а також відстороненість або спасіння.[7] Вимова цього слова перетерпіла трансформацію в китайській мові в «чань»,[1] у в'єтнамській в «тхієн»,[1] в корейській мові в «сон»,[1] а потім, поширившись у Японії, в «дзен».[1]

Інша назва дзенської традиції — Серце Будди (Буддга-хрідайя, кит. Фо сінь, япон. Бусін).[14][15] Серце Будди відповідає буддійському поняттю махакаруни, що означає любов[15] і великий жаль.[1] Ще одна відома назва дзенської школи — школа свідомості Будди.[16]

інші мови
Afrikaans: Zen
Alemannisch: Zen
aragonés: Zen
العربية: زن
asturianu: Zen
azərbaycanca: Dzen
تۆرکجه: ذن
башҡортса: Дзэн
Boarisch: Zen
беларуская: Дзэн
беларуская (тарашкевіца)‎: Дзэн
български: Дзен
བོད་ཡིག: ཟེན།
brezhoneg: Zen
bosanski: Zen
буряад: Дзэн
català: Budisme Zen
کوردی: زن
čeština: Zen
Cymraeg: Zen
dansk: Zen
Deutsch: Zen
Ελληνικά: Ζεν
English: Zen
Esperanto: Zeno
español: Zen
eesti: Zen
euskara: Zen
فارسی: ذن
suomi: Zen
français: Zen
Gaeilge: Zen
Gàidhlig: Zen
galego: Zen
हिन्दी: झेन
hrvatski: Zen
magyar: Zen
Հայերեն: Զեն
interlingua: Zen
Bahasa Indonesia: Zen
Ilokano: Zen
íslenska: Sen
italiano: Buddhismo Zen
日本語:
ქართული: ძენი
қазақша: Дзен буддизм
ភាសាខ្មែរ: ហ្ស៉េន
한국어: 선 (불교)
Latina: Zen
Lingua Franca Nova: Zen
ລາວ: ເຊັນ
lietuvių: Dzenas
latviešu: Dzenbudisms
македонски: Зен
монгол: Зэн буддизм
मराठी: झेन
Bahasa Melayu: Zen
မြန်မာဘာသာ: ဇင်ဗုဒ္ဓဘာသာ
Nederlands: Zen
norsk nynorsk: Zenbuddhisme
norsk: Zen
occitan: Zen
ਪੰਜਾਬੀ: ਜ਼ੈੱਨ
polski: Zen
Piemontèis: Zen
پنجابی: زین
português: Zen
română: Zen
русский: Дзэн
русиньскый: Зен
саха тыла: Дзэн
Scots: Zen
srpskohrvatski / српскохрватски: Zen
Simple English: Zen
slovenčina: Zen-budhizmus
slovenščina: Zen budizem
shqip: Zen
српски / srpski: Зен
svenska: Zen
Kiswahili: Zen
తెలుగు: జెన్
ไทย: เซน
Tagalog: Zen
Türkçe: Zen
татарча/tatarça: Дзен
Tiếng Việt: Thiền tông
Winaray: Zen
吴语: 禅宗
ייִדיש: זען בודהיזם
中文: 禅宗
文言: 禪宗
Bân-lâm-gú: Siân-chong
粵語: 禪宗