Григор'єв Матвій Олександрович

Никифір Олександрович
Григор'єв-Серветников
Hryhorjev.jpg
Отаман Никифір Григор'єв у 1919 році
Ім'я при народженні Никифір Олександрович Серветник [1]
Прізвисько Отаман Григор'єв
Народився 9 лютого 1884(1884-02-09)
с. Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області
Помер 27 липня 1919(1919-07-27) (35 років)
с. Сентово, нині с. Родниківка, Олександрівський район, Кіровоградська область
·вбивство
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець[джерело?]
Діяльність військовик
Учасник Російсько-японська війна, Перша світова війна, Odessa-Nikolaev March[d] і Григор'ївське повстання
Посада Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1919)
Військове звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-капітан(1917),
10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg Підполковник (1917),
сотник Армії Української Держави (1918),
начальник дивізії Української Червоної Армії (1919)
Партія Українська комуністична партія (боротьбистів)
Конфесія православний[джерело?]
Нагороди
Георгіївський хрест 3 ступеня
Георгіївський хрест 4 ступеня
Орден Червоного Прапора

Никифір Олександрович Григор'єв (за однією з версій, справжнє ім'я Никифір Олександрович Серветник[2]; 9 лютого 1884(18840209), село Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області, за іншими даними — село Верблюжка, нині — Новгородківського району Кіровоградської області, чи — село Григор'євка, нині — Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області) — 27 липня 1919, село Сентове, нині с. Родниківка, Олександрівський район Кіровоградська область)  — український та радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Громадянської війни 1917—1921 років, один з яскравих представників явища Отаманщини[3].

Кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської імператорської армії; підполковник Армії Української Народної Республіки (1917); один з отаманів Українського Вільного Козацтва (1917—1919), сотник Запорозької дивізії Армії Української Держави (1918); повстанський отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918—1919); командир 1-ої бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ої Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник антибільшовицького повстання на Півдні України та головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений Гетьман України (1919).