Геостаціонарна орбіта

Ілюстрація руху супутника на геостаціонарній орбіті та обертання Землі
Геостаціонарна орбіта

Геостаціона́рна орбі́та (ГСО) — кругова орбіта, обертаючись на якій штучний супутник постійно перебуває над однією й тією ж точкою земної поверхні [1].

Геостаціонарна орбіта є особливим випадком геосинхронної орбіти. Вона розташована над екватором Землі ( нахил орбіти до екватора дорівнює 0°), на постійній висоті 35 786 км над рівнем моря ( ексцентриситет дорівнює 0). Саме така висота забезпечує супутнику період обертання, рівний сидеричному періоду обертання Землі (23 години 56 хвилин). Тобто, супутник обертається навколо планети з кутовою швидкістю, що дорівнює кутовій швидкості обертання Землі навколо своєї осі й начебто непорушно зависає в небі.

Орбіта застосовується для розташування комунікаційних, телетрансляційних та ін. штучних супутників.

Ідеї застосування геостаціонарних супутників з метою зв'язку висловлювалася ще К. Е. Ціолковським [2] та словенським теоретиком космонавтики Германом Поточніком 1928 року [3], але вони не здобули широкого визнання. Переваги геостаціонарної орбіти стали широко відомими після публікації науково-популярної статті Артура Кларка в журналі «Бездротовий Всесвіт» (1945) [4]. На Заході геостаціонарні та геосинхронні орбіти іноді називають «орбітами Кларка», а «поясом Кларка» називають ділянку космічного простору на відстані 36000 км над рівнем моря в площині земного екватора, де параметри орбіт близькі до геостаціонарних.

Першим супутником, успішно виведеним на геостаціонарну орбіту, став Sincom-3, запущений НАСА 19 серпня 1964 року. На геостаціонарну орбіту його було виведено 11 вересня 1964 року [5].

  • Використання геостаціонарних супутників
  • Джерела

Використання геостаціонарних супутників

Три геостаціонарних супутника, розташованих під кутом 120 градусів один до одного, дозволяють тримати зв'язок між будь-якими двома наземними радіостанціями. Зв'язок може здійснюватися безперервно.

На наземних пристроях не потрібна механізація антен, вони спрямовуються на супутники й залишаються нерухомими. Це робить антени легшими й набагато простішими в експлуатації.

Через незмінну відстань між супутником і пристроєм досягається стабільність сигналу.

Для геостаціонарних систем зв'язку природною є повнозв'язна топологія [6].

інші мови
azərbaycanca: Geostasionar orbit
беларуская (тарашкевіца)‎: Геастацыянарная арбіта
Bahasa Indonesia: Orbit geostasioner
日本語: 静止軌道
한국어: 정지 궤도
norsk nynorsk: Geostasjonær bane
srpskohrvatski / српскохрватски: Geostacionarna orbita
Simple English: Geostationary orbit
slovenščina: Geostacionarna orbita