Відчуження (соціологія)

Відчу́ження  ( англ. alienation, нім. Entfremdung) — соціальний процес, що характеризується перетворенням діяльності людини і її результатів на самостійну силу, пануючу над нею і ворожу їй.

Ранні розробки проблематики відчуження

У теоріях суспільного договору ( Томас Гоббс, Жан-Жак Руссо) під відчуженням розуміли процес деіндивідуалізації соціальних відносин, яке виникало у зв'язку з передачею державі прав особистості.

У філософії Гегеля відчуження було однією з головних категорій. Він розумів відчуження як зовнішній прояв світового розуму у природі та історії й опредметнення сутнісних сил людини.

Останній аспект гегелівського трактування відчуження використовував Людвіг Андреас Фейєрбах для пояснення феномену релігійної віри. Для нього Бог є відчуженням людської сутності, віддаленої від людини і протипоставленої йому.

Мозес Гесс розглядав відчуження, на відміну від Фейєрбаха, не тільки у релігії, але і у політиці та економіці. У нього гроші — це відчуження у економіці, а державна влада — у політиці. У Гесса відчуження мало вже деяке забарвлення фетишизму. На його думку, подолати відчуження можна тільки у новому соціалістичному суспільстві майбутнього. [1]

інші мови
Afrikaans: Vervreemding
azərbaycanca: Yadlaşma (fəlsəfə)
català: Alienació
Deutsch: Entfremdung
español: Alienación
euskara: Alienazio
français: Aliénation
galego: Alienación
עברית: ניכור
Bahasa Indonesia: Alienasi
íslenska: Firring
italiano: Alienazione
日本語: 疎外
қазақша: Жатсыну
한국어: 소외
Kurdî: Aliyenasyon
Nederlands: Vervreemding
norsk nynorsk: Framandgjering
occitan: Alienacion
polski: Alienacja
português: Alienação
srpskohrvatski / српскохрватски: Otuđenje (filozofija)
Simple English: Alienation
српски / srpski: Отуђење
svenska: Alienation
oʻzbekcha/ўзбекча: Begonalashuv
中文: 社會異化