Болеслав II Сміливий

Болеслав II Сміливий (Щедрий)
Boleslaw Smialy.jpg
Король Польщі
Правління1076-1079
Коронація26 грудня 1076
ПопередникМешко II В'ялий
НаступникПшемисл II
Інші титулиКнязь Польщі
Біографічні дані
Народженняблизько 1042
Королівство Польське
Смерть3 квітня 1081(1081-04-03)
Оссіах, Фельдкірхен, Каринтія, Австрія
ПохованняОссіях, Австрія
ДружинаВишеслава Київська
ДітиМешко
ДинастіяП'ясти
БатькоКазимир I Відновитель
МатиДобронега Володимирівна
Медіафайли у Вікісховищі?

Болесла́в II Сміли́вий або Щедрий (пол. Bolesław II Śmiały; 1042 — 2/3 квітня 1081) — князь Польщі (10581076) і король (10761079), представник династії П'ястів, святий у Польській православній церкві.

Біографія

Болеслав II був сином князя Польщі Казимира I Відновителя і Добронеги (Марії), дочки Володимира I Великого, великого князя Київського.

Болеслав II відновив завойовну політику у дусі свого прадіда Болеслава I Хороброго. Князь неодноразово втручався у внутрішні справи сусідніх держав: в Угорщині надавав військову допомогу герцогу Белі проти короля Андраша I в 1057 році, 1074 року допоміг Гезі I повалити з престолу короля Соломона. Спираючись на союз з Угорщиною і Київською Руссю, Болеслав II у 1061 році втрутився в міжусобні війни в Чехії, але зазнав невдачі. Після вигнання 1068 року з Києва великого князя Ізяслава I, союзника Польщі, Болеслав II 1069 (за іншими даними, 1074[1]) пішов на Київ, взяв місто в жорстку облогу, прожив тут всю зиму[1] і жорстоко розправився з супротивниками Ізяслава.

Зміцненню міжнародного престижу польської держави сприяло також вдале втручання Болеслава II в боротьбу за інвеституру між імператором Генріхом IV і папою Григорієм VII. Болеслав II виступив на стороні останнього: у 1072 він відмовився виплачувати данину імператору і оголосив незалежність Польщі, а в 1074 визнав польську державу леном папського престолу. Це принесло свої плоди: у 1075 до Польщі прибув папський посланник, щоб остаточно закріпити права Гнезненського архієпископства, а в 1076 Болеслава II було короновано королем Польщі.

Таким чином Болеславу II вдалося вирішити два найважливіші завдання, що стояли перед польською державою з часів смути 1030-х: відновити незалежність Польщі і повернути польському монарху королівський титул.

Проте до кінця 1070-х загострилися внутрішні і зовнішні проблеми польської держави. Спроби Болеслава II повернути до складу Польщі Західне Помор'я повністю провалилися.

У 1077, на прохання папи Римського, Болеслав здійснив другий похід на Київ. Місто було узяте, Ізяслав знову став київським князем. Проте, як тільки поляки повернулися додому, брати Ізяслава знову виступили проти нього, і князь загинув у битві (1078). Основну проблему, проте, представляло посилення незалежності великої польської аристократії, яку підтримували Чехія і Священна Римська імперія. Після страти звинуваченого Болеславом II в зраді єпископа краківського Станіслава в країні почався заколот магнатів. На чолі повстання встав молодший брат короля князь Владислав Герман.

У 1079 Болеслава II Сміливого повалили з трону і вигнали з Польщі. Він був змушений втекти до Угорщини і помер у вигнанні через два роки. Престол зайняв бунтівний брат Болеслава, Владислав I Герман.

інші мови