Бартоломе Мітре

Бартоломе Мітре
Bartolomé Mitre
Бартоломе МітреBartolomé Mitre

Час на посаді:
12 квітня 1862 — 12 жовтня 1868
Віце-президент  Маркос Пас
ПопередникХуан Естебан Педернера
НаступникДомінго Фаустіно Сарм'єнто

Губернатор провінції Буенос-Айрес
Час на посаді:
3 травня 1860 — 12 жовтня 1862
ПопередникФеліпе Льявальйоль
НаступникВісенте Касон

Народився26 червня 1821(1821-06-26)
Буенос-Айрес (Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати)
Помер19 січня 1906(1906-01-19) (84 роки)
Буенос-Айрес (Аргентина)
Політична партіяПартія Колорадо
Унітарій (1851—1862)
Ліберал (1862—1874)
Національна партія (1874)
Громадський союз (1890—1891)
Національний громадянський союз (1891—1906)
ДружинаДельфіна Ведья де Мітре (1841—1882)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бартоломе́ Мі́тре (ісп. Bartolomé Mitre; 26 червня 1821 — 19 січня 1906) — аргентинський політик, військовик і письменник, президент Аргентини з 1862 до 1868 року.

Біографія

Народився у Буенос-Айресі 26 червня 1821 та був хрещений у церкві святого Миколи у Барі (Буенос-Айрес).

Мітре походив з грецького роду Мітропулос (грец. Μητρόπουλος) і його прізвище є парафразом оригінального грецького прізвища.[1]

Мітре був прямим нащадком Янніса Димитріу (грец. Γιάννης Δημητρίου), одного з перших греків, що ступили на землю Аргентини, учасника експедиції Херонімо Луїса де Кабрери, який збудував у 1573 році Кордову[2][3].

Родина переїхала до Кармен-де-Патагонеса, коли він був дитиною, й повернулась до Буенос-Айреса у 1827 році.

У 1831 році родина переїхала до Монтевідео, де у 1836 році Мітре вступив до військового училища. Там він вивчився на артилериста, дослужився до звання прапорщика у 1839 році й опублікував свої перші вірші та публіцистику у газетах, в тому числі в «Ініціаторі», забороненій режимом Хуана Мануеля де Росаса.

За політичними поглядами належав до партії Колорадо, внаслідок чого у грудні того ж року взяв участь у битві під Каганьєю на боці Фруктуосо Рівери[3].

11 січня 1841 він одружився з Дельфін-де-Веде, від якої у нього було дві дочки й чотири сини.[3].

6 грудня 1842 року у званні капітана був серед переможених у Битві при Арройо Гранде[3].

Брав участь у облозі Монтевідео, під час якої зустрів Джузеппе Гарібальді, яким він захоплювався[3].

У другій половині 1847 року переїхав до Болівії. У 1848 році Мануель Ісидоро Белзу депортував його до Перу. Знову був депортований до Чилі, де став одним із редакторів газети The Trade (Вальпараїсо) разом із Хуаном Баутістою Альберді. 13 квітня 1890 року приєднався до Громадянського союзу.

Пізніше він працював у газеті Progress, яку заснував Домінго Фаустіно Сарм'єнто.

інші мови