Аглабіди

Аглабі́ди — арабська феодальна династія в Іфрикії (сучасний Туніс), що правила в 800909 роках. Засновник — Ібрагім ібн аль-Аглаб ( 800812), син одного із воєначальників халіфата Аббасидів, намісника Іфрикії в 785787 роках.

Спираючись на арабську військову аристократію та верхівку міського населення, Аглабіди створили в рамках Аббасидського халіфату незалежний сунітський емірат зі столицею в Кайруані, але за сюзеренітетом Аббасидів. В системі управління вони наслідували їх; був створений централізований адміністративний апарат на чолі з везиром, кятибами ( секретарями), які відали окремими галузями управління, та верховним каді ( суддєю), який слідкував за дотриманням принципів шаріату. Впорядковане управління, широке іригаційне будівництво, впровадження нових прийомів землеробства призводили до підйому сільського господарства ( суднобудування, виплавка металів, виготовлення зброї та осадної техніки, шовкових, парчових тканин, виробів зі скла, паласів та інше).

В еміраті із змішаним арабо-романським, частково берберським населенням швидко йшов процес арабізації. До цього значною мірою призводили широкі зв'язки зі Сходом, заснування в Кайруані академії «Дім мудрості» (Байт аль-хікма), громадських бібліотек, переклади на арабську мову латинських творів з природничих наук тощо. Хоча більшість населення при Аглабідах складали християни, провідна роль в релігійно- політичному житті належали мусульманам- сунітам.

У VIII столітті представники арабської аристократії Аглабідів боролися з берберськими хариджитськими повстаннями ібадитів, які охопили всю Північну Африку. У 849 році верховний каді Сахнун ібн Саїд здійснив релігійну реформу, затвердив малікізм як головну релігійну доктрину. В області зовнішньої політики Аглабіди виступали як союзники Аббасидів, протистояли Омеядським правителям Іспанії, Рустамідам, Ідрісидам та іншим алідським правителям Магрибу, в 880 відбили напад єгипетських військ Тулунідів. В 827902 роках в ході довгої війни, за правління Зіядет-Аллаха I, вони вигнали візантійців з Сицилії, в 840 році висадились на півдні Апенніського півостроваКалабрії), в 846 році здійснили напад на Рим. Однак повстання арабської аристократії та опозиція факіхів (правознавців), які звинувачували Аглабідів в нехтуванні основними принципами ісламу, примусили емірів віддалитись від арабського війська (джунда) та міщан, дедалі більше спираючись на особистих клієнтів (мавалі) із слов'ян ( сакаліба) та лангобардів, а також на чорну гвардію абідів ( рабів).

Внаслідок податкового тиску, визиску чиновників та суперництва племен влада Аглабідв ослабла і врешті решт занепала під натиском шиїтських рухів. Шиїти, що спиралися на племена кетама розбили війська Аглабідів. Останній емір, Зіядет-Аллах ІІІ в 909 році втік з резиденції емірів Раккади, яка стала центром новоутвореного халіфату Фатимідів.

Еміри династії

  • Ібрагім І ібн ель-Аглаб — 800—812
  • Абдаллах І ібн Ібрагім — 812—817
  • Зіядет-Аллах І — 817—838
  • Абу Ікаль ібн ель-Аглаб — 838—841
  • Мухаммед І ібн ель-Аглаб — 841—856
  • Ахмед ібн Мухаммед — 856—861
  • Зіядет-Аллах ІІ — 863—864
  • Муххамед ІІ ібн Ахмед ель-Майіт — 864—875
  • Ібрагім ІІ ібн Ахмед — 875—902
  • Абдаллах ІІ Муххамед — 902—903
  • Зіядет-Аллах ІІІ — 903—909
інші мови
aragonés: Aglabí
العربية: أغالبة
تۆرکجه: اغلبی‌لر
български: Аглабиди
català: Aglàbida
Deutsch: Aghlabiden
Ελληνικά: Αγλαβίδες
English: Aghlabids
Esperanto: Aglabidoj
español: Aglabí
فارسی: اغلبیان
suomi: Aghlabidit
français: Aghlabides
עברית: אע'לבים
magyar: Aglabidák
Bahasa Indonesia: Aghlabiyyah
italiano: Aghlabidi
日本語: アグラブ朝
ქართული: აღლაბიდები
lietuvių: Aglabidai
Bahasa Melayu: Bani Aghlab
Nederlands: Aghlabiden
polski: Aghlabidzi
پنجابی: اغالبہ
português: Emirado Aglábida
română: Aghlabizi
русский: Аглабиды
sicilianu: Aglabbiti
Scots: Aghlabids
srpskohrvatski / српскохрватски: Aglabidi
slovenščina: Aglabidi
српски / srpski: Аглабиди
svenska: Aghlabider
Türkçe: Aglebiler
اردو: اغالبہ