Імператор Французький

Чотири Наполеони

Імператор Французький або Імператор Франції (фр.: Empereur des Français) — титул правителів Французької імперії, який використовується нащадками Дому Бонапартів, починаючи з 14 травня 1804 року, коли Наполеон Бонапарт отримав цей титул в Сенаті Франції і був коронований Імператором французів 2 грудня 1804 в соборі Нотр-Дам де Парі в Парижі з короною Наполеона.

В оригіналі цей титул звучить як «Імператор Французький» («Імператор Французів») й підкреслює, що імператор служить всій Франції та її народу. Стара формула «король Франції» вказував, що королю належить Франція як його особисте володіння.

Новий термін й нова конституція встановлювали конституційну монархію. Назва підкреслювала, що зберігаються всі досягнення та свободи Французької Республіки і демонструвала, що після Французької революції феодальна система була залишена й було створено нову державу з рівноправними громадянами, а главою цієї держави є імператор.